Запрошуємо всіх бажаючих у одноденні тури “Тараканівський Форт + ЗАМКИ ЛЬВІВЩИНИ”, які вже давно названі “Золотою Підковою” Львівщини.
ДАТИ ПОЇЗДОК:
4, 11, 18, 25 грудня
ВАРТІСТЬ ТУРУ:
600 грн – для всіх категорій;
ДОДАТКОВІ ВИТРАТИ:
вхідні квитки (у кожен із замків):
90 грн (звичайний);
20 грн – діти до 14 років, пенсіонери;
безкоштовно – УБД, військові, багатодітні сім’ї, інваліди 1ї і 2ї групи, учасники ліквідації ЧАЕС;
Оплата послуг екскурсоводів – за рахунок організатора;
Отже, для Вашої уваги будуть представлені три замки з екскурсіями від місцевих екскурсоводів.
ПРОГРАМА ТУРУ
08:00 год – відправлення з Рівного; 08:50 – 09:40 год – прогулянка до Тараканівського Форту (50 хв вільного часу);
10:30 год – технічна зупинка у Бродах (20 хв);
11:00 год – прибуття у Золочів;
11:10 – 12:40 – екскурсія + вільний час у Золочівському замку;
13:00 -13:30 год – обідній перекус у кафе біля Підгорецького замку;
13:40-15:00 – екскурсія та вільний час у Підгорецькому замку;
15:20 – 16:30 – екскурсія та вільний час у Олеському замку.
Повернення у Рівне до 19:00 год.
ПОРЯДОК БРОНЮВАННЯ ТУРУ: надання туристом анкетних даних (прізвище, ім’я, по-батькові, дата народження, контактний номер телефону – на кожну особу) шляхом відправлення повідомлення на Viber 0687414193 з приміткою “Замки Львівщини” і датою поїздки. Зворотнім повідомленням ви отримаєте реквізити для оплати авансу (100 грн), після чого отримаєте підтвердження вашого бронювання. За день до поїздки організатором буде створено вайбер-групу зі всіх учасників, в якій буде повідомлено всю необхідну інформацію щодо місць та часу збору та всі організаційні моменти.
Зверніть увагу ☝
При відмові клієнта їхати в обрану поїздку менше, ніж за три дні до дати туру, авансові кошти (100грн) не повертаються, проте можна перенести поїздку на подальші дати, або скористатися іншими туристичними продуктами даної Компанії.
ДЕТАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:
068-741-41-93, 066-021-13-84
ЗОЛОЧІВСЬКИЙ ЗАМОК.
Золочівській замок збудований у першій половині XVII століття. Замок представляє неоголандський тип оборонних споруд і належить до пам’яток типу “palazzo in fortezzo”, тобто поєднує функції оборони і житла. Оборонні споруди Золочівського замку – це вали, бастіони, надбрамна вежа, міст і равелін. З часів заснування збереглися вали, бастіони, частково надбрамний корпус, а равелін і міст – це реконструкція.
Замок Якуба Собєського побудований за проектом невідомого архітектора. У 1686 р. на замовлення короля Яна ІІІ Собєського був відновлений і оздоблений творами мистецтва. Від багатого спадку у 1801 році залишилось небагато – лише невеликі землі з замком. Відтоді кілька разів змінювались власники, поки замок не став власністю держави. У замковому дворі збереглися донині лише Китайський палац, великий житловий палац і значно перебудована у кінці XIX століття надбрамна вежа.
Китайський палац у Золочівськомй замку збудовано в кінці XVII століття. Спочатку це була так звана галерея – ротонда з вісьмома колонами зі сторони головного фасаду і балконом довкола. На другий поверх вхід був через міст з валу. У XVIII столітті добудовують бічні прибудови і називають будівлю Китайським палацом. рельєфи над дверима і вікнами другого поверху ротонди збережені. Вдалося відтворити і внутрішню забудову. У відреставрованому Китайському палаці Золочівського замку 21 травня 2004 року відкрито Музей східних культур. У центральній двоповерховій частині Китайського палацу – ротонді – інтер’єрна частина і чайний зал.
Одним з найцікавіших експонатів у Золочівському замку є камені з зашифрованими написами. Написи датові кінцем XIV – поч. XV століття, не мають аналогів, поки що не відчитані. Камені привезли з околиці Золочева – села Новосілки.
ПІДГОРЕЦЬКИЙ ЗАМОК.
На шляху зі Львова у Броди, у селі Підгірці Золочівського району, на мальовничій Бродівській рівнині височіє Підгорецький замок – пам’ятка архітектури пізнього Ренесансу і бароко, перлина «Золотої підкови Львівщини», музейний підрозділ Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького. Уславлений і таємничий, дужий і камерно-витончений, архітектурний ансамбль Підгірців – з бастіонами, палацом, костелом св. Йосифа, заїжджим двором і парком – фундовано гетьманом великим коронним Станіславом Конєцпольським у 1635–1640 рр.
Осердя архітектурного комплексу – палац, початково двоповерховий, з триповерховими бічними павільйонами і вежею, зведено за проектом венеційського архітектора Андреа дель Аква за участю французького інженера Гійома Левассера де Боплана. Концепцію відпочинкової резиденції «Марса після ратних подвигів» утілено в архітектурі та оздобленні споруди гетьманом коронним Станіславом Матеушом Жевуським у 1718–1728 рр. Свідченнями освіченого меценату – колекцією картин і військових трофеїв, архівом з раритетними документами, орієнтальним вистроєм інтер’єрів, театральними виставами і звуками оркестру – Підгірці сповнилися за часів магната й воєводи Вацлава Петра Жевуського у 1728–1760-х рр. У 1833–1865 рр. зусиллями магната і публіциста Леона Жевуського здійснено наукову музеєфікацію палацу, упорядкування колекцій, архівів та інвентаризацію малярських творів.
З початком Другої світової війни тодішній власник Підгірців князь Роман Владислав Сангушко евакуював більшу частину колекції, що стала основою мистецької збірки у Сан-Пауло (Бразилія). Нищівних втрат історико-архітектурний комплекс зазнав у воєнних лихоліттях й пожежі 1956 року. 1997 року Підгорецький замок увійшов до складу Львівської галереї мистецтв.
Й донині Підгорецький замок зберігає витончену ренесансну музичну гармонію, спонукаючи до довершення свого первинного образу – з Дзеркальною, Золотою, Жовтою, Зеленою, Кармазиновою, Лицарською залами, Мозаїчним і Китайським кабінетами, нині втраченою позолотою склепінь, різьбленими плафонами, настінними розписами, венеційськими дзеркалами, порцеляною, портретами фундаторів, копіями картин Рафаеля, Рубенса, Тиціана, Караваджо, баталіями Яна де Баана, полотнами Юрія Радивиловського, Гіацинта Олексинського, Луки Смуглевича, Августина Міриса й Шимона Чеховича – у сприйнятті допитливого мандрівника.
ОЛЕСЬКИЙ ЗАМОК.
Витоки історії Олеського замку можуть сягати часів правління останніх галицько-волинських князів – Андрія (?–1323) або Лева ІІ (?–1323), синів Юрія Львовича. У «Хроніці Олеська» Садок Баронч (1814–1892) подав відомості, що Олеський замок згаданий у 1327 р., коли ним володів князь Юрій ІІ (1298–1340). Після захоплення Галичини військами польського короля Казимира ІІІ (1310–1370), за Олеський замок майже сто років (1349–1441) велася збройна боротьба між русинами, литовцями, поляками та угорцями. Події цього часу зафіксовані у документах від 1366 р., 1370–1380-х рр., 1431–1432-х рр.
На початках замок був оборонною спорудою овальної форми.
1441 р. власником Олеського замку став Ян з Сенна (?–1477). Нащадки Яна Сенінського почали називатись Олеськими. Внаслідок заповітів та укладених шлюбів Олеський замок у XVI ст. поділили на дві частини. Твердинею володіли Гербурти, Каменецькі, Васічинські, Даниловичі, Жолкевські.
На початку XVII ст. Олеський замок був власністю Івана Даниловича (1570–1628) гербу Сас, на той час крайчого коронного (1600). Саме тоді на службу до Івана Даниловича із Жовкви прибув шляхтич Михайло Хмель, батько майбутнього гетьмана України Богдана Хмельницького. І. Данилович розбудував Олеський замок, перетворивши його архітектоніку на палац-фортецю. У 1628–1636-х рр. Олеським замком володів Станіслав Данилович, син Івана.
1637–1682 рр. – Олеський замок належав магнатам Конєцпольським.
Документально підтверджено, що власницею Олеського замку у травні 1682 р. стала дружина короля Речі Посполитої, француженка, Марія Казимира (1641–1716) (Marie Casimire Louise de La Grange d’Arquien). Усупереч різним гіпотезам і твердженням, Ян ІІІ Собеський (1629, Олесько – 1696) не володів Олеським замком, хоча це було його родинне гніздо. Інтер’єр замку цього періоду відповідав королівській резиденції.
1719 р. королевич Якуб Людвік Собеський за згодою свого брата Константина Владислава продав Олеський замок Станіславу Матвію Жевуському (1642–1728), воєводі подільському, гетьману великому коронному. 1728 р. Олеський замок перейшов у власність його старшого сина Юзефа Северина Жевуського (?–1755), референдарія коронного. Інтер’єр замку того часу можна охарактеризувати як розкішний палац.
1755 р. власником Олеського замку став його брат Вацлав Петро Жевуський (1706–1779), на той час воєвода подільський. Твори мистецтва з Олеського замку поступово перевозять у сусідній Підгорецький замок. У 1779–1787-х рр. Олеським замком володів син В. П. Жевуського – Северин Жевуський (1743–1811).
1796 р. Олеський замок та Северинку на аукціоні купив Александр Зелінський (бл. 1755–1821), підкоморій нурський. Остання власниця Олеського замку – Софія Літинська, донька Войцеха та Дизми Літинських. За часів її володіння Олеський замок перетворився на руїну.
1882 р., з ініціативи маршалка крайового Миколи Зиблікевича, було створено Товариство опіки над замком в Олеську, яке 21.11.1882 р. викупило замок у Софії Літинської. 10.01.1890 р. рішенням сейму його передано державі. Тривалі реставраційні роботи перервала Перша світова війна. У Другу світову війну замок зазнав значних втрат. Окрім того у 1950-х рр., згідно з офіційною версією, у замок попала блискавка, пожежа тривала кілька днів. Вогонь знищив усі дерев’яні перекриття, підлоги, залишки меблів тощо.
Після пожежі місцеві партійці тодішнього Олеського району, вирішили розібрати мури Олеського замку, а камінь та цеглу використати на будівництві корівників та свинарників. Цілковитому знищенню Олеського замку перешкодив Андрій Шуляр (1918–2010), начальник управління зі справ будівництва та архітектури Львівського облвиконкому, головний архітектор Львівської області (1953-1980). Він домігся, щоб будівлю взяли під охорону, накрили дахи та провели первинні ремонтно-реставраційні роботи в замку.
З 1954 р. приступили до створення проекту реставрації, а 1958 р. почалися будівельні роботи, в основному завершені до 1965 р. Були плани пристосування замку під дім відпочинку.
На початку 1970 р. у замкових приміщеннях вирішили створити відділ Львівської картинної галереї – музей «Олеський замок». До створення музею долучились відомі постаті: Андрій Шуляр, Борис Возницький, Володимир Овсійчук, Іван Могитич, Володимир Вуйцик. З 1972 по 1975 рр. у відреставрованому замку створюється експозиція музею мистецтва західноукраїнських земель XІV – XVIII ст. 21 грудня 1975 р. відбулось урочисте відкриття музею «Олеський замок».
На сьогодні в музеї представлено: галицько-волинський іконописний живопис ХV – XVIII ст., український портретний живопис ХVІ – XVIII ст., європейський живопис ХVІІ – XVIII ст., європейську скульптуру ХV – XVIII ст., зокрема й створену у Львові.
Олеський замок входить до туристичного маршруту «Золота підкова Львівщини», до якого включають Підгорецький, Золочівський, а іноді ще й Жовківський замок – музейні підрозділи Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького.
ФОТОЗВІТ ПОПЕРЕДНІХ ПОЇЗДОК:
